подвоювати
ПОДВО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПОДВО́ЇТИ, о́ю, о́їш; наказ. сп. подво́юй і подві́й; док., перех.
1. Збільшувати вдвічі.
Комбайни збільшують видобуток вугілля, подвоюють і потроюють продуктивність робітників (Рад. Укр., 5.VІІІ 1949, 3);
За п’ятиріччя ми подвоїли урожай усіх культур (Хлібороб Укр., 1, 1966, 5);
// Значно збільшувати проти звичайного; посилювати.
Танець кожній жінці подвоює вроду (Баш, Надія, 1960, 75);
Почуттє [почуття] товариського і чисто людського обов’язку відразу подвоїло її сили (Фр., II, 1950, 311).
2. рідко. Відбивати кого-, що-небудь (про дзеркало, воду і т. ін.).
Дзеркало подвоїло наші парадні фігури (Коцюб., II, 1955, 362).
3. діал. Висловлювати думку, суперечну попередній, заперечувати сказане раніше.
— Хай пан хоч живцем закопає нас у землю, а ми не подвоїм свого слова (Стельмах, І, 1962, 347).
Значення в інших словниках
- подвоювати — подво́ювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- подвоювати — -юю, -юєш, недок., подвоїти, -ою, -оїш; наказ. сп. подвоюй і подвій; док., перех. 1》 Збільшувати вдвічі. || Значно збільшувати проти звичайного; посилювати. 2》 рідко. Відбивати кого-, що-небудь (про дзеркало, воду і т. ін.). 3》 діал. Великий тлумачний словник сучасної мови
- подвоювати — Подво́ювати, -во́юю, -во́юєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- подвоювати — ПОДВО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПОДВО́ЇТИ, о́ю, о́їш; наказ. сп. подво́юй і подві́й; док., що. 1. Збільшувати вдвічі. Комбайни збільшують видобуток вугілля, подвоюють і потроюють продуктивність робітників (з газ. Словник української мови у 20 томах
- подвоювати — ПОСИ́ЛЮВАТИ що (спричинятися до сильнішого, інтенсивнішого прояву якогось явища, процесу, якості, почуття тощо), ПІДСИ́ЛЮВАТИ, ЗБІ́ЛЬШУВАТИ, ПОБІ́ЛЬШУВАТИ, УМНОЖУВАТИ (УМНОЖА́ТИ), НАРО́ЩУВАТИ, НАПРУЖУВАТИ, ПОЖВА́ВЛЮВАТИ, ПРИДАВА́ТИ кого... Словник синонімів української мови