подейкувати
ПОДЕ́ЙКУВАТИ, ують, недок., перех. і неперех., розм. Говорити, розповідати що-небудь про когось, щось; передавати чутки, поголоски і т. ін.
Ну, що подейкують про його (Сл. Гр.);
— Що ж там подейкують на базарі? Які там новини? (Смолич, Мир.., 1958, 17);
Фабричні та вантажники з пристані подейкували, що сходка матиме для заробітчан неабияке значення (Гончар, Таврія, 1952, 87);
— Зазнався мій батько, як подейкують люди, чи це наклеп? (Минко, Ясні зорі, 1951, 66);
Подейкують, ніби бригадир Іван Косило хотів покепкувати з механізатора Івана Моторенка (Вишня, II, 1956, 52);
Подейкували про можливий прихід військ Наливайка (Ле, Наливайко, 1957, 285).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- подейкувати — поде́йкувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- подейкувати — (прв. неос.) ГОВОРИТИ, казати, гомоніти, ПАЩЕКУВАТИ. Словник синонімів Караванського
- подейкувати — див. говорити Словник синонімів Вусика
- подейкувати — -ують, недок., перех. і неперех., розм. Говорити, розповідати що-небудь про когось, щось; передавати чутки, поголоски і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- подейкувати — ПОДЕ́ЙКУВАТИ, ують, недок., що і без прям. дод., розм. Час від часу, подекуди говорити, розповідати що-небудь про когось, щось; переказувати чутки, поголоски і т. ін. Ну, що подейкують про його (Сл. Б. Грінченка); – Що ж там подейкують на базарі?... Словник української мови у 20 томах
- подейкувати — РОЗПОВІДА́ТИ (передавати усно щось про кого-, що-небудь, передавати словами бачене, пережите тощо), ОПОВІДА́ТИ, РОЗКА́ЗУВАТИ, ГОВОРИ́ТИ, ПОВІДОМЛЯ́ТИ, ПОВІДА́ТИ (ПОВІ́ДУВАТИ), ПРОМОВЛЯ́ТИ, ВИКЛАДА́ТИ, ДОКЛАДА́ТИ розм., ПРОВА́ДИТИ розм. Словник синонімів української мови
- подейкувати — Подейкувати, -кую, -єш гл. Поговаривать. ЕЗ. V. 21. Ну, що подейкують про його. Борз. у. Люде подейкують, що подушного не буде. Валк. у. Чи сватають тебе, дівко? — Ні, не сватають, а тільки подейкують. Кобел. Словник української мови Грінченка