подзвін

Значення в інших словниках

1. подзвін — по́дзвін іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. подзвін — (дзвін по небіжчику) подзвіння, як ім. подзвінне. Словник синонімів Караванського
3. подзвін — Дзвоніння, при якому ударяють у кожний дзвін по черзі від найменшого до найбільшого, а після удару у великий дзвін — в усі дзвони відразу, повторюючи це багато разів; перебір, поховальний дзвін; похоронний дзвін; погребальний дзвін Словник церковно-обрядової термінології
4. подзвін — див. луна Словник синонімів Вусика
5. подзвін — [подзв'ін] -вону, м. (на) -вон'і, мн. -воние, -вон'іў Орфоепічний словник української мови
6. подзвін — -вону, ч., заст. 1》 Похоронний дзвін. 2》 Плата дзвонареві за похоронний дзвін. Великий тлумачний словник сучасної мови
7. подзвін — Вону, ч., інд.-авт. Ім. до подзвонювати. За частоколом років і зчастих бід, за німотою снів лягла долина. Мати і мосянжний ранковий подзвін од монастиря. (ЧТ:95). Словник поетичної мови Василя Стуса
8. подзвін — По́дзві́н, -во́ну; -во́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. подзвін — ПО́ДЗВІН, во́ну, ч., церк. 1. Похоронний дзвін. І землі йому [паламареві] ..перепадає десятин до п'яти; .. та ще не без того, що й за подзвін хто перекине (Панас Мирний). 2. Плата дзвонарю за похоронний дзвін. Словник української мови у 20 томах
10. подзвін — (й) на по́дзвін не дба́ти. Ні про що не думати, не турбуватися про своє майбутнє. Коло вогню старий циган з люлькою куняє. Позирає на приблуду й на подзвін не дбає (Т. Шевченко). Фразеологічний словник української мови
11. подзвін — По́дзвін, -вону м. Звонъ по умершему. Не без того, що й за подзвін хто перекине. Мир. Пов. II. 63. Словник української мови Грінченка