подивуватися
ПОДИВУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док.
1. Те саме, що здивува́тися.
[Товкач:] Хоч то ніби великий пан — пан шпектор [інспектор]! — ну, але він чень бідному навчителеві у селі в горах не подивується (Фр., IX, 1952, 186);
// Висловити своє здивування.
Один раз по дорозі, забувшися, навіть уголос подивувався [Артем]. — Що ж це вони косять сьогодні? (Головко, II, 1957, 405).
2. Дивуватися якийсь час.
Подивувалися, потовкували [потолкували родичі],.. що як-то Олексій, такий багатий, одним-одну дочку та віддає за свого батрака (Кв.-Осн., II, 1956, 352);
// на що. Дивуватися, дивлячись на що-небудь якийсь час.
Дивні дива відкриває їм [дітям] степ. Зупинившись, постоять над пташиним гніздом, причаєним у траві, подивуються на кам’яну бабу на скіфській могилі (Гончар, II, 1959, 97).
Значення в інших словниках
- подивуватися — подивува́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- подивуватися — див. дивуватися Словник синонімів Вусика
- подивуватися — -уюся, -уєшся, док. 1》 Те саме, що здивуватися. || Висловити своє здивування. 2》 Дивуватися якийсь час. || на що. Дивуватися, дивлячись на що-небудь якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- подивуватися — ПОДИВУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док. 1. Те саме, що здивува́тися. [Товкач:] Хоч то ніби великий пан – пан шпектор [інспектор]! – ну, але він чень бідному навчителеві у селі в горах не подивується (І. Франко); // Висловити свій подив, здивування. Словник української мови у 20 томах