1. Словник української мови в 11 томах

подмух

ПО́ДМУХ, у, ч., рідко. Те саме, що по́дих 3.

Єдиний відгук в темряві нічній — То подмух вітру та виття скажене… (Вороний, Вибр., 1959, 95);

Чітко відбиваючи крок, Шепіт підійшов до газика, взявся за ручку, смикнув до себе легкі дверцята. І враз зломився, наче крихка осичина від різкого вітряного подмуху (Загреб., Шепіт, 1966, 268);

*У порівн. Легесеньке, легесеньке зітхання, невиразне й тихе, як подмух вечірнього вітерця по вербах та лозах, вирвалося з грудей Ваті (Н.-Лев., IV, 1956, 80).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. подмух — по́дмух іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. подмух — -у, ч., рідко. Те саме, що подих 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. подмух — ПО́ДМУХ, у, ч., рідко. Те саме, що по́дих 3. Єдиний відгук в темряві нічній – То подмух вітру та виття скажене... (М. Вороний); Чітко відбиваючи крок, Шепіт підійшов до газика, взявся за ручку, смикнув до себе легкі дверцята. Словник української мови у 20 томах
  4. подмух — По́дмух, -ху м. Дуновеніе. Желех. Словник української мови Грінченка