подобрілий
ПОДОБРІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до подобрі́ти.
Довгі хвилини вистоюють перед тією картиною гуртки людей. Стоять мовчазні, зворушені, якісь ніби подобрілі (Коз., Сальвія, 1959, 145);
// У знач. прикм.
Роман вбирає подобрілими очима вечорове сяйво снігів, чогось, посміхаючись сам собі, дивиться в далечінь (Стельмах, І, 1962, 263).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- подобрілий — подобрі́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- подобрілий — див. Добрий Словник синонімів Вусика
- подобрілий — [подоубр’ілией] м. (на) -лому/ -л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
- подобрілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до подобріти. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- подобрілий — ПОДОБРІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до подобрі́ти. Довгі хвилини вистоюють перед тією картиною гуртки людей. Стоять мовчазні, зворушені, якісь ніби подобрілі (В. Козаченко); // у знач. прикм. Словник української мови у 20 томах