1. Словник української мови в 11 томах

подовбаний

ПОДО́ВБАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до подовба́ти 1.

Леус з Чумаком крутою вулицею швидко зійшли до річки і ступили на подовбаний ковзанами лід (Збан., Переджнив’я, 1955, 198);

Мокрий, де-не-де подовбаний снарядами, асфальт тьмяно вилискує крізь туманний степ (Гончар, III, 1959, 207);

Догнивали подовбані птицею, поливані дощами соковиті кавуни і дині (Кач., Вибр., 1947, 230);

Це був велетень на товстих і пружних ногах, з плечима атланта, з широким, подовбаним віспою обличчям (Чаб., За півгодини.., 1963, 27).

2. у знач. прикм. Який має на своїй поверхні заглибини, вм’ятини, дірки; нерівний.

На порізаному і подовбаному столярському столі стоїть страва (Стельмах, II, 1962, 60).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. подовбаний — подо́вбаний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. подовбаний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до подовбати 1). 2》 у знач. прикм. Який має на своїй поверхні заглибини, вм'ятини, дірки; нерівний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. подовбаний — ПОДО́ВБАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до подовба́ти 1. Леус з Чумаком крутою вулицею швидко зійшли до річки і ступили на подовбаний ковзанами лід (Ю. Збанацький); Мокрий, де-не-де подовбаний снарядами, асфальт тьмяно вилискує крізь туманний степ (О. Словник української мови у 20 томах