подригус
ПОДРИ́ГУС, а, ч.:
◊ Вклони́тися з подри́гусом, діал., жарт. — розкланятися, розшаркуючись, з вихилясами.
Вклонивсь хлопець та ще з таким подригусом, аж долівку здер, шаркнувши ногою (Свидн., Люборацькі, 1955, 171).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- подригус — подри́гус іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови