1. Словник української мови в 11 томах

подругувати

ПОДРУГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., з ким і без додатка, розм. Бути подругами.

Марія Дмитрівна знала її віддавна, ще з гімназії, де вони вчилися, подругували (Дн. Чайка, Тв., 1960, 47);

Оксана Бойко теж брала участь у поході, вона тоді навіть подругувала з Зоїною матір’ю (Гончар, І, 1954, 522);

// Те саме, що дружи́ти 1.

— З якими ти людьми, сину, подругуєш? — пита мати (Вовчок, І, 1955, 347).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. подругувати — подругува́ти дієслово недоконаного виду бути подругами; взагалі дружити розм. Орфографічний словник української мови
  2. подругувати — див. дружити Словник синонімів Вусика
  3. подругувати — -ую, -уєш, недок., з ким і без додатка, розм. Бути подругами. || Те саме, що дружити 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. подругувати — ПОДРУГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., з ким і без дод., розм. Бути подругами. Марія Дмитрівна знала її віддавна, ще з гімназії, де вони вчилися, подругували (Дніпрова Чайка); Оксана Бойко теж брала участь у поході... Словник української мови у 20 томах
  5. подругувати — ДРУЖИ́ТИ (бути в дружбі з кимсь), ТОВАРИШУВА́ТИ, ПРИЯТЕЛЮВА́ТИ, ЗАПРИЯ́ЗНЮВАТИСЯ, ЛА́ДИТИ, ЛАДНА́ТИ, ДРУЖИ́ТИСЯ розм., ЛИГА́ТИСЯ зневажл., ТОВАРИШИ́ТИ діал., КОМПАНУВА́ТИ діал., КУМА́ТИСЯ заст.; ПОДРУГУВА́ТИ розм. (перев. Словник синонімів української мови
  6. подругувати — Подругувати, -гую, -єш гл. Дружить, быть подругами. Ото моя дочка з його дочкою подругувала. Лебед. у. Я з Пріською давно вже не подругую. Словник української мови Грінченка