1. Словник української мови в 11 томах

подружка

ПО́ДРУЖКА, и, ж. Пестл. до по́друга.

Бачила Олеся своїх подружок: які ж то молодиці стали! (Вовчок, І, 1955, 30);

Таня з подружками почала пісню (Минко, Ясні зорі, 1951, 253);

На світанку Інокентій.. побачив молоду пару.. Тимко лежав горілиць, .. пригортаючи до плеча свою подружку (Тют., Вир, 1964, 222).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. подружка — по́дружка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. подружка — -и, ж. Пестл. до подруга. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. подружка — ПО́ДРУЖКА, и, ж. Зменш.-пестл. до по́друга. Бачила Олеся своїх подружок: які ж то молодиці стали! (Марко Вовчок); Таня з подружками почала пісню (В. Минко); На світанку Інокентій .. побачив молоду пару .. Тимко лежав горілиць, .. пригортаючи до плеча свою подружку (Григорій Тютюнник). Словник української мови у 20 томах
  4. подружка — По́дружка, -ки ж. ум. отъ подруга. Словник української мови Грінченка