1. Словник української мови в 11 томах

подружитися

ПОДРУЖИ́ТИСЯ, дружу́ся, дру́жишся, док., з ким і без додатка.

1. Те саме, що подружи́ти 1.

Думали [люди], що, може, подруживсь він з яким недобрим чоловіком та й смутиться (Вовчок, І, 1955, 347);

За день я придивився до Гриця, подружився з ним (Збан., Ліс. красуня, 1955, 5);

Латину тілько що сказали, Що од Енея єсть посли,.. Хотять Латину поклониться, Знакомитись і подружиться (Котл., І, 1952, 169);

Після того пам’ятного вечора Семен часто бачився з Марусею, і глибоко подружилися вони (Ле, С. Голубар, 1950, 44);

*Образно. Кобила з вовком подружилась, та й додому не вернулась (Укр.. присл.., 1955, 287).

2. розм. Те саме, що одружи́тися.

Ясна зіронька закотилася, Ой я, молода, зажурилася, А що од роду да й одбилася, Да на чужині подружилася (Чуб., V, 1874, 747);

— Розлучили.. нас вороженьки люті, не дали нам подружитися (Коцюб., І, 1955, 51).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. подружитися — подружи́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. подружитися — див. дружити Словник синонімів Вусика
  3. подружитися — [подружитиес'а] -ужус'а, поудружиес':а, поудружиец':а, поудружац':а; нак. -жис'а, -ж'іц':а Орфоепічний словник української мови
  4. подружитися — -дружуся, -дружишся, док., з ким і без додатка. 1》 Те саме, що подружити 1). 2》 розм. Те саме, що одружитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. подружитися — ПОДРУЖИ́ТИСЯ, дружу́ся, дру́жишся, док., з ким і без дод. 1. Те саме, що подружи́ти 1. Думали [люди], що, може, подруживсь він з яким недобрим чоловіком та й смутиться (Марко Вовчок); За день я придивився до Гриця, подружився з ним (Ю. Словник української мови у 20 томах
  6. подружитися — ЗДРУЖИ́ТИСЯ (зблизитися, стати друзями), ПОДРУЖИ́ТИ, ПОДРУЖИ́ТИСЯ, ЗАПРИЯЗНИ́ТИСЯ, ЗАПРИЯТЕЛЮВА́ТИ, ЗАТОВАРИШУВА́ТИ, ПОТОВАРИШУВА́ТИ, ПОБРАТА́ТИСЯ підсил., СПРИЯТЕЛЮВА́ТИСЯ, СПРИЯТЕЛЮВА́ТИ розм., ПОТОВАРИШИ́ТИ діал. — Недок.: здру́жуватися, брата́тися. Словник синонімів української мови
  7. подружитися — Подружи́тися, -жу́ся, -жишся гл. Выйти замужъ, жениться. Ясна зіронька закотилася, ой я, молода, зажурилися, а що од роду да й одбилася, да на чужині подружилася. Чуб. V. 747. Словник української мови Грінченка