1. Орфоепічний словник української мови

подружитися

подружи́тися

[подружитиес'а]

-ужус'а, поудружиес':а, поудружиец':а, поудружац':а; нак. -жис'а, -ж'іц':а

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. подружитися — подружи́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. подружитися — див. дружити Словник синонімів Вусика
  3. подружитися — -дружуся, -дружишся, док., з ким і без додатка. 1》 Те саме, що подружити 1). 2》 розм. Те саме, що одружитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. подружитися — ПОДРУЖИ́ТИСЯ, дружу́ся, дру́жишся, док., з ким і без дод. 1. Те саме, що подружи́ти 1. Думали [люди], що, може, подруживсь він з яким недобрим чоловіком та й смутиться (Марко Вовчок); За день я придивився до Гриця, подружився з ним (Ю. Словник української мови у 20 томах
  5. подружитися — ЗДРУЖИ́ТИСЯ (зблизитися, стати друзями), ПОДРУЖИ́ТИ, ПОДРУЖИ́ТИСЯ, ЗАПРИЯЗНИ́ТИСЯ, ЗАПРИЯТЕЛЮВА́ТИ, ЗАТОВАРИШУВА́ТИ, ПОТОВАРИШУВА́ТИ, ПОБРАТА́ТИСЯ підсил., СПРИЯТЕЛЮВА́ТИСЯ, СПРИЯТЕЛЮВА́ТИ розм., ПОТОВАРИШИ́ТИ діал. — Недок.: здру́жуватися, брата́тися. Словник синонімів української мови
  6. подружитися — ПОДРУЖИ́ТИСЯ, дружу́ся, дру́жишся, док., з ким і без додатка. 1. Те саме, що подружи́ти 1. Думали [люди], що, може, подруживсь він з яким недобрим чоловіком та й смутиться (Вовчок, І, 1955, 347); За день я придивився до Гриця, подружився з ним (Збан. Словник української мови в 11 томах
  7. подружитися — Подружи́тися, -жу́ся, -жишся гл. Выйти замужъ, жениться. Ясна зіронька закотилася, ой я, молода, зажурилися, а що од роду да й одбилася, да на чужині подружилася. Чуб. V. 747. Словник української мови Грінченка