1. Словник української мови в 11 томах

подужчати

ПОДУ́ЖЧАТИ, аю, аєш. Док. до ду́жчати.

Тебе ж я кохаю, а чую, що в мене Подужчали руки (Крим., Вибр., 1965, 65);

Від швидкої ходи, від пахощів землі, від збуджених думок Бачура враз помолодшав, подужчав (Чаб., Тече вода.., 1961, 140);

Голос дяка наче подужчав (Мирний, IV, 1955, 193);

Вслухайся — шелест сюди долітає, Ось він подужчав (Дор., Серед степу.., 1952, 89);

Занедужала в неї мати, дак вона й пішла на який час додому, а тепер мати подужчала, то вона й назад (Гр., II, 1963, 260).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. подужчати — поду́жчати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. подужчати — -аю, -аєш. Док. до дужчати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. подужчати — ПОДУ́ЖЧАТИ, аю, аєш, док. 1. Стати, зробитися здоровшим, сильнішим. Тебе ж я кохаю, а чую, що в мене Подужчали руки (А. Кримський); Від швидкої ходи, від пахощів землі, від збуджених думок Бачура враз помолодшав, подужчав (М. Словник української мови у 20 томах
  4. подужчати — ЗДОРО́ВШАТИ (ставати більш здоровим), МІЦНІ́ТИ, МІЦНІ́ШАТИ, ЗДОРОВІ́ШАТИ розм., ЗДОРОВІ́ТИ розм., КРІ́ПНУТИ розм., ДУ́ЖЧАТИ розм., ПІДДУ́ЖУВАТИ розм.; ОЗДОРО́ВЛЮВАТИСЯ, ОЗДОРОВЛЯ́ТИСЯ (перев. Словник синонімів української мови
  5. подужчати — Поду́жчати, -жчаю, -жчаєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. подужчати — Подужчати, -чаю, -єш гл. Сдѣлаться сильнѣе, здоровѣе. От як зачала та конячка гризти траву, то й трошки подужчала. Рудч. Ск. II. 16. Слабим, щоб подужчали, давав пить по маленькому кухлику горілки. Стор. МПр. 165. Словник української мови Грінченка