подівати
ПОДІВА́ТИ, а́ю, а́єш; наказ. сп. поді́нь; док., перех., розм.
1. Покласти, засунути все або багато чого-небудь кудись так, що важко знайти.
— Тепер сих горішків ніде не подіваю, так при собі й носитиму (Кв.-Осн., II, 1956, 35).
2. Знайти для всіх або багатьох, усього або багато чого-небудь місце, притулок і т. ін.
Куди подівати втікачів?; Куди подівати ці пальта?;
// Відіслати, відправити або знищити всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь, щоб позбутися.
— А де ти подівав панотців? — спитав отець Мельхиседек [у погонича] (Н.-Лев., III, 1956, 121).
3. Використати, витратити все або багато чого-небудь.
— Ото! І де він подівав ті гроші? — заскрипів дід Оникій (Н.-Лев., IV, 1956, 205).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- подівати — подіва́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- подівати — -аю, -аєш; наказ. сп. подінь; док., перех., розм. 1》 Покласти, засунути все чи багато чого-небудь кудись так, що важко знайти. 2》 Знайти для всіх чи багатьох, усього чи багато чого-небудь місце, притулок і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- подівати — ПОДІВА́ТИ, а́ю, а́єш; наказ. сп. поді́нь; док., кого, що, розм., зі сл. куди, кудись, де, десь, ні́куди, ніку́ди 1. Розмістити, розташувати невідомо де, куди. – Тепер сих горішків ніде не подіваю, так при собі й носитиму (Г. Словник української мови у 20 томах
- подівати — Подіва́ти, -ва́ю, -єш гл. Дѣвать (многое). Ой брат сестрицю росплітав, де ж тії упльоти подівав? Мет. 205. Словник української мови Грінченка