подільник
ПОДІ́ЛЬНИК, а, ч., спец. Прилад, пристрій для поділу чого-небудь.
Подільник [різального апарата комбайна] відокремлює зрізувані стебла від стебел, які залишаються незрізаними (Зерн. комбайни, 1957, 49).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- подільник — поді́льник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- подільник — -а, ч., спец. Прилад, пристрій для поділу чого-небудь. Подільник напруги — електротехнічний пристрій для поділу напруги постійного або змінного струму на частини. Подільник частоти — електронний пристрій, який зменшує у цілу кількість разів частоту періодичних коливань, що подаються. Великий тлумачний словник сучасної мови
- подільник — ПОДІ́ЛЬНИК, а, ч., спец. Прилад, пристрій для поділу чого-небудь. Подільник [різального апарата комбайна] відокремлює зрізувані стебла від стебел, які залишаються незрізаними (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах