поділятися

ПОДІЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПОДІЛИ́ТИСЯ, ділю́ся, ді́лишся, док.

1. Розпадатися, роз’єднуватися на частини.

Та горенько — нужда: іноді приходиться одно носити, поки воно на ній і поділиться, обпаде, — а перемінити нічим (Мирний, IV, 1955, 33);

// Втрачати цілість унаслідок розподілу.

Чи може так бути, як йому уявилося? Що земля поділяється на шматочки, що людей усе більшає, а землі не прибуває (Коцюб., І, 1955, 118);

// Давати відгалуження; розгалужуватися.

Через напівпустиню, поділяючись на кілька рукавів, несе свої води у Каспійське море Волга (Фіз. геогр.., 6, 1957, 42);

// Розпадатися на групи, угруповання і т. ін.

Товариство поділилось на групи, зайняті живою розмовою (Фр., VI, 1951, 208);

Село різко поділилося на два табори: одні — за революцію.., другі не хотіли революції (Вільде, Сестри.., 1958, 33);

// Не збігатися, виявляти різницю, розходитися в чому-небудь.

Голоси поділилися. Старша генерація опришків перейшла на сторону Юрчика рішуче й твердо; молодша ніби трималася Марусяка (Хотк., II, 1966, 228);

Голоси поділилися майже нарівно: на сім голосів тільки й переважили ті, що були «за» (Головко, II, 1957, 522);

// Виділятися в певні категорії, розряди на підставі якихось ознак.

Залежно від часу достигання сорти груш поділяються на літні, осінні й зимові (Колг. енц., І, 1956, 312);

Усі речовини в природі поділяються на неорганічні і органічні (Наука.., 3, 1957, 23);

// тільки недок. Бути розділеним на частини.

Для приймання виборчих бюлетенів і підрахунку голосів територія міст і районів, що входять до виборчих округ.., поділяється на виборчі дільниці (Полож. про вибори.., 1946, 6).

2. тільки док., чим і без додатка. Поділити що-небудь між собою (між присутніми).

Всі троє примостились десь під парканом і поділились ласощами (Коцюб., І, 1955, 132);

// Здійснити поділ майна.

От раз дурень і пита своїх братів: — А що, братики, чи будемо ми коли ділитись, чи ні? — Чом не поділитись! — одказують розумні брати (Стор., І, 1957, 43).

3. чим, з ким і без додатка. Віддавати кому-небудь частину чогось свого; спільно користуватися чим-небудь.

Векла з дочкою не мали ні у чім нужди: Петро їм помагав і усім поділявся (Кв.-Осн., II, 1956, 468);

[Галя:] І книжками поділяємося. Треба кому, а мені не треба — чому ж не дати? (Мирний, V, 1955, 135);

— Я бачу, ви все ще той сам Нестор з гір, що був і дитиною, любив самоту й не любив поділятися (Коб., III, 1956, 92);

Лучче з добрим найти, як з кепським поділитися (Номис, 1864, № 7290);

Розщедривсь [Еней].., Хотів посліднім поділитись (Котл., І, 1952, 167);

— А от коли маєш щось перекусити та поділишся зі мною, не відмовлюся і буду дуже вдячний (Тют., Вир, 1964, 54).

4. перен. Розповідати що-небудь, повідомляти про щось, обмінюватися думками, враженнями, переживаннями і т. ін.

Спогадами своїми Микита не любив поділятись ні з ким (Л. Янов., І, 1959, 303);

Вони обмірковували свої справи; поділялися думками, хто куди думає поїхати по школі (Вас., І, 1959, 181);

Коли привозили пошту, а о. Василя не було вдома, Раїса перша перечитувала новинки й нетерпляче чекала о. Василя, щоб поділитись з ним тими новинками (Коцюб., І, 1955, 321);

Вагон уже знову, як вулик, загув, загомонів, всюди точились розмови, кожному хотілося поділитися щойно пережитими враженнями (Гончар, II, 1959, 173);

// Звірятися кому-небудь.

Самотою ходжу я.., З горем в серці, нестерпно важким… Всі знайомі минають, ідуть — Поділитися горем ні з ким (Фр., X, 1954, 26);

Він глянув винуватими очима на матір, але вона не помітила ні погляду його, ні бажання поділитись найінтимнішим, що було в нього на душі (Шиян, Баланда, 1957, 181).