пожадливість
ПОЖА́ДЛИВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. пожа́дливий.
Пожадливість до знання; Земле-землице,.. ми, в пожадливості своїй, хочемо узяти від тебе побільше (Цюпа, Краяни, 1971, 28);
І знов задумався Сагайдачний, дивуючись, як поєднується в одній особі така пожадливість з високими культурними потребами (Тулуб, Людолови, І, 1957, 130).
◊ З пожа́дливістю:
а) з напруженою увагою, з інтересом (читати, слухати і т. ін.).
Орися звеліла принести його [папірець] їй й з пожадливістю почала читати (Стар., Облога.., 1961, 84);
З пожадливістю перечитував [Василь] сторінки, де йшлося про колгоспні новини (Грим., Незакінч. роман, 1962, 94);
б) з ненаситністю (їсти, пити, брати собі що-небудь і т. ін.).
Олесь глянув на індійця. Той уже доїв коржа і з пожадливістю голодної людини висипав з долоні в рот останні крихти (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 66);
В революцію вже не треба було платити за ліс, і він [Січкар] валив його зі всією нещадністю і пожадливістю лісового хижака (Стельмах, II, 1962, 35).
Значення в інших словниках
- пожадливість — пожа́дливість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- пожадливість — -вості, ж. Властивість за знач. пожадливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пожадливість — ПОЖА́ДЛИВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. пожа́дливий. Пожадливість до знання; Земле-землице, .. ми, в пожадливості своїй, хочемо узяти від тебе побільше (І. Словник української мови у 20 томах
- пожадливість — Пожадливість, -вости ж. Вожделѣніе, похоть, жадность. Левч. 38. Словник української мови Грінченка