1. Словник української мови в 11 томах

пожалити

ПОЖА́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех., діал. Пожаліти.

Пожаль мене, милий боже, що я молоденька (Чуб., V, 1874, 831).

ПОЖАЛИ́ТИ, жалю́, жа́лиш, док., перех.

1. Док. до жали́ти.

Якби на кропиву не мороз, вона б усіх людей пожалила (Укр.. присл.., 1955, 220);

Прийшла [Параска] до їх близенько та й упала в гущавину, аж вуха пожалила собі кропивою (Н.-Лев., II, 1956, 15);

У лісі трохи подряпався [Клим], пожалив і руки, крізь кущі пробираючись (Грим., Кавалер.., 1955, 293);

Я не скаржуся ніколи, Як мене пожалять бджоли (Стельмах, Живі огні, 1954, 72).

2. Жалити якийсь час.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пожалити — пожа́лити дієслово доконаного виду діал. пожали́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. пожалити — I пожал`ити-жалю, -жалиш, док., перех. 1》 Док. до жалити. 2》 Жалити якийсь час. II пож`алити-лю, -лиш, док., перех., діал. Пожаліти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пожалити — ПОЖАЛИ́ТИ, жалю́, жа́лиш, док., кого, що. 1. Док. до жали́ти. Якби на кропиву не мороз, вона б усіх людей пожалила (прислів'я); Прийшла [Параска] до їх близенько та й упала в гущавину, аж вуха пожалила собі кропивою (І. Словник української мови у 20 томах
  4. пожалити — ПОЖАЛІ́ТИ кого, рідко чого (відчути жалість, співчуття до когось; не завдати шкоди, кривди комусь), ПОЖА́ЛУВАТИ, ЗГЛЯ́НУТИСЯ (ІЗГЛЯ́НУТИСЯ) (ЗОГЛЯ́НУТИСЯ) на кого, над ким і без додатка, ЗЖА́ЛИТИСЯ над ким, ПОЖАЛКУВА́ТИ, ПОШКОДУВА́ТИ... Словник синонімів української мови
  5. пожалити — Пожалити, -лю, -ли́ш гл. Пожалить, изжалить. Як би на кропиву не мороз, вона б всіх людей пожалила. Ном. № 3825. --------------- Пожалити, -лю, -лиш гл. Пожалѣть. Пожаль мене, милий Боже, що я молоденька. Чуб. V. 831. Словник української мови Грінченка