1. Великий тлумачний словник сучасної мови

пожалити

I пожал`ити-жалю, -жалиш, док., перех.

1》 Док. до жалити.

2》 Жалити якийсь час.

II пож`алити-лю, -лиш, док., перех., діал.

Пожаліти.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пожалити — пожа́лити дієслово доконаного виду діал. пожали́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. пожалити — ПОЖАЛИ́ТИ, жалю́, жа́лиш, док., кого, що. 1. Док. до жали́ти. Якби на кропиву не мороз, вона б усіх людей пожалила (прислів'я); Прийшла [Параска] до їх близенько та й упала в гущавину, аж вуха пожалила собі кропивою (І. Словник української мови у 20 томах
  3. пожалити — ПОЖАЛІ́ТИ кого, рідко чого (відчути жалість, співчуття до когось; не завдати шкоди, кривди комусь), ПОЖА́ЛУВАТИ, ЗГЛЯ́НУТИСЯ (ІЗГЛЯ́НУТИСЯ) (ЗОГЛЯ́НУТИСЯ) на кого, над ким і без додатка, ЗЖА́ЛИТИСЯ над ким, ПОЖАЛКУВА́ТИ, ПОШКОДУВА́ТИ... Словник синонімів української мови
  4. пожалити — ПОЖА́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех., діал. Пожаліти. Пожаль мене, милий боже, що я молоденька (Чуб., V, 1874, 831). ПОЖАЛИ́ТИ, жалю́, жа́лиш, док., перех. 1. Док. до жали́ти. Якби на кропиву не мороз, вона б усіх людей пожалила (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах
  5. пожалити — Пожалити, -лю, -ли́ш гл. Пожалить, изжалить. Як би на кропиву не мороз, вона б всіх людей пожалила. Ном. № 3825. --------------- Пожалити, -лю, -лиш гл. Пожалѣть. Пожаль мене, милий Боже, що я молоденька. Чуб. V. 831. Словник української мови Грінченка