1. Великий тлумачний словник сучасної мови

пожалитися

I пожал`итися-жалюся, -жалишся, док.

1》 Пожалити себе.

2》 Жалитися якийсь час.

II пож`алитися-люся, -лишся, док., діал.

1》 Пожаліти.

2》 Пожалітися.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пожалитися — пожа́литися дієслово доконаного виду пожаліти; пожалітися діал. пожали́тися дієслово доконаного виду пожалити себе; жалитися якийсь час Орфографічний словник української мови
  2. пожалитися — ПОЖАЛИ́ТИСЯ, жалю́ся, жа́лишся, док. 1. Пожалити себе. 2. Жалитися якийсь час. ПОЖА́ЛИТИСЯ, люся, лишся, док., діал. 1. Пожаліти. Такі романи писати, то краще пір'я дерти. А пожалься боже того пера й чорнила! (Леся Українка); – У вас голос... Словник української мови у 20 томах
  3. пожалитися — ПОЖАЛІ́ТИ кого, рідко чого (відчути жалість, співчуття до когось; не завдати шкоди, кривди комусь), ПОЖА́ЛУВАТИ, ЗГЛЯ́НУТИСЯ (ІЗГЛЯ́НУТИСЯ) (ЗОГЛЯ́НУТИСЯ) на кого, над ким і без додатка, ЗЖА́ЛИТИСЯ над ким, ПОЖАЛКУВА́ТИ, ПОШКОДУВА́ТИ... Словник синонімів української мови
  4. пожалитися — ПОЖА́ЛИТИСЯ, люся, лишся, док., діал. 1. Пожаліти. Такі романи писати, то краще пір’я дерти. А пожалься боже того пера й чорнила! (Л. Укр., V, 1956, 64); — У вас голос… — Пожалься боже, який там голос… (Добр., Очак. розмир, 1965, 38). 2. Пожалітися. Словник української мови в 11 томах
  5. пожалитися — Пожалитися, -люся, -лишся гл. 1) Сжалиться надъ кѣмъ; пожалѣть кого. Ой пожалься, милий Боже, дівчиноньки молодої. Мет. 260. 2) Пожалѣть чего. Пожалься, Боже, собаці білого хліба. Ном. № 10780. Словник української мови Грінченка