пожалитися
ПОЖАЛИ́ТИСЯ, жалю́ся, жа́лишся, док.
1. Пожалити себе.
2. Жалитися якийсь час.
ПОЖА́ЛИТИСЯ, люся, лишся, док., діал.
1. Пожаліти.
Такі романи писати, то краще пір'я дерти. А пожалься боже того пера й чорнила! (Леся Українка);
– У вас голос... – Пожалься Боже, який там голос... (С. Добровольський).
2. Пожалітися.
А знов, як не вгодять Галі брати, то Галя поплаче й погорює, .. пожалиться та й годі (Марко Вовчок).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пожалитися — пожа́литися дієслово доконаного виду пожаліти; пожалітися діал. пожали́тися дієслово доконаного виду пожалити себе; жалитися якийсь час Орфографічний словник української мови
- пожалитися — I пожал`итися-жалюся, -жалишся, док. 1》 Пожалити себе. 2》 Жалитися якийсь час. II пож`алитися-люся, -лишся, док., діал. 1》 Пожаліти. 2》 Пожалітися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пожалитися — ПОЖАЛІ́ТИ кого, рідко чого (відчути жалість, співчуття до когось; не завдати шкоди, кривди комусь), ПОЖА́ЛУВАТИ, ЗГЛЯ́НУТИСЯ (ІЗГЛЯ́НУТИСЯ) (ЗОГЛЯ́НУТИСЯ) на кого, над ким і без додатка, ЗЖА́ЛИТИСЯ над ким, ПОЖАЛКУВА́ТИ, ПОШКОДУВА́ТИ... Словник синонімів української мови
- пожалитися — ПОЖА́ЛИТИСЯ, люся, лишся, док., діал. 1. Пожаліти. Такі романи писати, то краще пір’я дерти. А пожалься боже того пера й чорнила! (Л. Укр., V, 1956, 64); — У вас голос… — Пожалься боже, який там голос… (Добр., Очак. розмир, 1965, 38). 2. Пожалітися. Словник української мови в 11 томах
- пожалитися — Пожалитися, -люся, -лишся гл. 1) Сжалиться надъ кѣмъ; пожалѣть кого. Ой пожалься, милий Боже, дівчиноньки молодої. Мет. 260. 2) Пожалѣть чего. Пожалься, Боже, собаці білого хліба. Ном. № 10780. Словник української мови Грінченка