пожмаканий
ПОЖМА́КАНИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до пожма́кати.
Він витяг з кишені піджака вже добре пожмакану газету (Собко, Нам спокій.., 1959, 52);
// У знач. прикм.
Витяг [Петро Карпович] з-за халяви товстий пожмаканий рукопис (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 123);
Вбрання було підібрано вибагливо, зі смаком і явно личило їй. Не пожмакане, а випрасуване, свіже… (Гончар, III, 1959, 396);
// пожма́кано, безос. присудк. сл.
Лист пожмакано, але нічого — на куриво годиться (Смолич, Мир.., 1958, 159);
Покривало стягнено зі стола, пожмакано, кинуто на підлогу (Тют., Вир, 1964, 135).
2. у знач. прикм. Те саме, що зім’я́тий 3.
Пожмакане, вже підстаркувате лице виглядало як маска (Жур., Звич. турботи, 1960, 129).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пожмаканий — пожма́каний дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
- пожмаканий — див. зім'ятий Словник синонімів Вусика
- пожмаканий — -а, -е, розм. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до пожмакати. || пожмакано, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Те саме, що зім'ятий 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
- пожмаканий — ПОЖМА́КАНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. до пожма́кати. Він витяг з кишені піджака вже добре пожмакану газету (В. Собко); // у знач. прикм. Витяг [Петро Карпович] з-за халяви товстий пожмаканий рукопис (Є. Словник української мови у 20 томах
- пожмаканий — ЗІМ'Я́ТИЙ прикм. (який зім'явся чи якого зім'яли), ПОМ'Я́ТИЙ, М'Я́ТИЙ, ПО́БГАНИЙ, ЗЖМА́КАНИЙ (ЗІЖМА́КАНИЙ) розм., ПОЖМА́КАНИЙ розм., ЗАЖМА́КАНИЙ розм., ПОЖМАКО́ВАНИЙ рідко. Ольга взяла зім'ятий і брудний лист (Я. Словник синонімів української мови