позавуш
ПОЗА́ВУШ, ПОЗА́УШ, присл., розм. По вуху, поза вухо, за вухом.
— Він схопив ту пляшку в руки та так і пустив в Орисю та й попав її позавуш (Свидн., Лю-борацькі, 1955, 212);
Часто й вулиці не перейдеш, не діставши позавуш м’ячем так, аж іскри посипляться з очей (Козл., Сонце.., 1957, 132);
— Ой-ой-ой! — закричав другий, бо хтось його порядно позауш утяв (Март., Тв., 1954, 131).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- позавуш — поза́вуш прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- позавуш — позауш, присл., розм. По вуху, поза вухо, за вухом. Великий тлумачний словник сучасної мови
- позавуш — ПОЗА́ВУШ, ПОЗА́УШ, присл., розм. По вуху, поза вухо, за вухом. – Він схопив ту пляшку в руки та так і пустив в Орисю та й попав її позавуш (А. Свидницький); Часто й вулиці не перейдеш, не діставши позавуш м'ячем так, аж іскри посипляться з очей (П. Словник української мови у 20 томах
- позавуш — Поза́вуш нар. За ухомъ. Як талапне його позавуш. Гн. І. 164. Схопив ту пляшку та так і пустив в Орисю та й попав її позавуш. Св. Л. 313. Словник української мови Грінченка