1. Словник української мови в 11 томах

позашкільний

ПОЗАШКІЛЬНИ́Й, а́, е́. Не пов’язаний із школою, який існує поза школою, поза навчанням у школі.

Слід широко розгортати в школах і позашкільних закладах різноманітні наукові і технічні гуртки (Ком. Укр., 10, 1959, 39);

// Який проходить, здійснюється, відбувається не в шкільних умовах, не в школі; не пов’язаний з перебуванням, навчанням у школі, з шкільною програмою.

Таємничий четвер, в який Дарка повинна ввійти глибше в позашкільне життя Стефи й Оріховської, має перед собою досить поганого попередника: середу (Вільде, Повнол. діти, 1960, 116);

Кращі учителі велику увагу приділяють позашкільному читанню учнів (Літ. газ., 31.VIII, 1950, 1).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позашкільний — позашкільни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. позашкільний — [позашк'іл'ний] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. позашкільний — -а, -е. Не пов'язаний зі школою, який існує поза школою, поза навчанням у школі. || Який проходить, здійснюється, відбувається не в шкільних умовах, не в школі; не пов'язаний з перебуванням, навчанням у школі, зі шкільною програмою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. позашкільний — ПОЗАШКІЛЬНИ́Й, а́, е́. Не пов'язаний із школою, який існує поза школою, поза навчанням у школі. Слід широко розгортати в школах і позашкільних закладах різноманітні наукові і технічні гуртки (з публіц. літ. Словник української мови у 20 томах
  5. позашкільний — Позашкі́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)