1. Словник української мови в 11 томах

позва

ПО́ЗВА, и, ж. Те саме, що по́зов.

Якось глузуючи, мовить становий: — Другим, бач, помагаєте позви всякі складати (Мирний, IV, 1955, 370);

З нас має кожен розум свій: Євгеній, позвів не любивши, Усе, що в спадщину дістав, Їм [кредиторам] добровільно передав (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 34).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позва — по́зва іменник жіночого роду позов Орфографічний словник української мови
  2. позва — (на кого) позивання; (цивільний) <�судова> справа; п! ПРЕТЕНСІЯ. Словник синонімів Караванського
  3. позва — -и, ж. Те саме, що позов. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. позва — ПО́ЗВА, и, ж. Те саме, що по́зов. Якось глузуючи, мовить становий: – Другим, бач, помагаєте позви всякі складати (Панас Мирний); З нас має кожен розум свій: Євгеній, позвів не любивши, Усе, що в спадщину дістав, Їм [кредиторам] добровільно передав (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна). Словник української мови у 20 томах
  5. позва — ПО́ЗОВ (звертання до суду з вимогою захисту цивільних прав), ПО́ЗВА, ПРЕТЕ́НЗІЯ. Конецпольський подав позов у суд на Вишневецького, так само як і Казановський (І. Словник синонімів української мови