1. Словник української мови в 11 томах

поземельний

ПОЗЕМЕ́ЛЬНИЙ, а, е. Стос. до володіння і користування землею.

Окремі сім’ї, зв’язані між собою не родинними відносинами, а спільною територією, утворили поземельну общину, яка називалась у східних слов’ян «верв» (Іст. СРСР, І, 1956, 34);

Анульовано [після революції 1917 р.] селянський борг Селянському поземельному банку, який становив на 1 січня 1914 року понад 1300 мільйонів карбованців (Хлібороб Укр., 10, 1966, 4);

// у знач. ім. поземе́льне, ного, с., дорев. Податок за користування землею.

У нас є пересельські наділи… Ми за їх громадою платимо поземельне і всі відбудки відбуваємо, а за що? (Гр., II, 1963, 359).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поземельний — поземе́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. поземельний — -а, -е. Стос. до володіння і користування землею. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поземельний — ПОЗЕМЕ́ЛЬНИЙ, а, е. Стос. до володіння і користування землею. Окремі сім'ї, зв'язані між собою не родинними відносинами, а спільною територією, утворили поземельну общину, яка називалась у східних слов'ян “верв” (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах