поземний

ПОЗЕ́МНИЙ, а, е, розм.

1. Те саме, що горизонта́льний.

У народному житлі ХVІІ-ХІХ ст. і дерев’яних церквах XVII-XVIII ст. чітко простежується єдність у співвідношенні основних елементів будови, як у поземних вимірах, так і у вертикальних (Нар. тв. та етн., 6, 1967, 63);

У просторій кімнаті панував дивний хаос світла й тіні. Майже поземні промені вечірнього сонця виривали з півсутіні строго окреслені смуги, і знайомі предмети.. втрачали свої звичні форми (Собко, Срібний корабель, 1961, 3);

На весняному сонці опівдні підтає сніг, і коли вітер шалено мчить понад степом, — не рине він разом із вітром поземним потоком, а мирно лежить на землі (Тулуб, В степу.., 1964, 7).

∆ Позе́мний літ — те саме, що Бри́ючий полі́т.

Здалеку долітав жорстокий гуркіт літака, що наближався до нас на низькому, поземному льоті (Коп., Навколо полум’я, 1961, 183);

Ревуть мотори літаків, що йдуть на поземному льоті (Ю. Янов., II, 1954, 263).

2. рідко. Те саме, що земни́й 2.

Як води гомінкі, котилися нові хвилі народних повстань на панів — весна гуркотіла грізною поземною силою (Ле, Наливайко, 1957, 113).