1. Словник української мови в 11 томах

позовник

ПОЗО́ВНИК, а, ч. Те саме, що пози́ва́ч.

В яких траплялося йому бувати лапах І від позовників чого він не терпів! (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 200).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позовник — позо́вник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. позовник — Позивальник, позивач; (вічний) позивайло, позивака, сов. сутяга. Словник синонімів Караванського
  3. позовник — позовника, ч. Те саме, що позивач. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. позовник — ПОЗО́ВНИК, а, ч. Те саме, що пози́ва́ч. В яких траплялося йому бувати лапах І від позовників чого він не терпів! (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича). Словник української мови у 20 томах
  5. позовник — Позовни́к, -ка́; -ники́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)