1. Словник української мови в 11 томах

позовниця

ПОЗО́ВНИЦЯ, і, ж. Жін. до позо́вник.

Наївне оправдування привернуло всіх до бідного дядька Шевка. Школа затряслась од сміху: реготали і слухачі, і судді, і позовниця. Вона першою сказала: — Відпустіть його додому пряжити яєчню (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 120).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позовниця — позо́вниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. позовниця — -і. Жін. до позовник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. позовниця — ПОЗО́ВНИЦЯ, і, ж. Жін. до позо́вник. Наївне оправдування привернуло всіх до бідного дядька Шевка. Школа затряслась од сміху: реготали і слухачі, і судді, і позовниця. Вона першою сказала: – Відпустіть його додому пряжити яєчню (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах