позолочувати
ПОЗОЛО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОЗОЛОТИ́ТИ і рідко ПОЗЛОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док., перех.
1. Покривати позолотою; фарбувати в золотий колір.
— Посох треба позолотить, а змія зверху варто б для шику обсипати брильянтами… (Н.-Лев., III, 1956, 381);
Червоний місяць зійшов низько над степом. Наче якийсь чудний бутафор вирізав його з червоного паперу й випустив на небо, забувши позолотити (Ю. Янов., І, 1958. 157);
*Образно. Придніпровська осінь давно вже позолотила листя дерев (Хижняк, Тамара, 1959. 25).
2. Освітлюючи, надавати чому-небудь золотистого кольору, відтінку.
Туди [у блакитну глибінь] кинув хтось жмут білоперих хмарин, мов оберемок весняного цвіту та рясту. Місяць позолочує їх (Вас., II, 1959, 67);
Сонце клонилося до заходу і позолочувало парк (Мак., Вибр., 1954, 192);
А Сонце вище підплило І Хмари ті позолотило (Греб., І, 1957, 50);
Другого дня вранці, тільки-но сонце позолотило снігові верхи Чорногори, у селі з’явився двірський возний (Гжицький, Опришки, 1962, 15).
3. перен. Прикрашати зовні, подаючи, рекомендуючи кого-, що-небудь у кращому вигляді, стані і т. ін., ніж це є в дійсності.
◊ Позолоти́ти пілю́лю див. пілю́ля;
Позолоти́ти ру́ку:
а) дати гроші за ворожбу.
Мені циганка ворожити хоче, Лиш просить руку їй позолотить (Павл., Бистрина, 1959, 215);
б) дати хабара.
[Бичок:] У мене на тім тижні коняку украдено, скажу, що Андрій украв, і свідки знайдуться!.. І суддя свій чоловік.. Становий — кум мій!.. А як і вище піду, то є чим руку позолотити!.. (Кроп., І, 1958, 455).
Значення в інших словниках
- позолочувати — позоло́чувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- позолочувати — -ую, -уєш, недок., позолотити і рідко позлотити, -очу, -отиш, док., перех. 1》 Покривати позолотою; фарбувати в золотий колір. 2》 Освітлюючи, надавати чому-небудь золотистого кольору, відтінку. 3》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- позолочувати — ПОЗОЛО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОЗОЛОТИ́ТИ, рідко ПОЗЛОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док. 1. що. Покривати позолотою; фарбувати в золотий колір. – Посох треба позолотить, а змія зверху варто б для шику обсипати брильянтами... (І. Словник української мови у 20 томах
- позолочувати — ПРИКРАША́ТИ (ПРИКРА́ШУВАТИ) (додавати краси кому-, чому-небудь своєю появою, наявністю), ОЗДО́БЛЮВАТИ (ОЗДОБЛЯ́ТИ), ПРИХОРО́ШУВАТИ, ЗВЕСЕЛЯ́ТИ, ОБА́РВЛЮВАТИ, КРА́СИ́ТИ розм., ЗАКРА́ШУВАТИ (ЗАКРАША́ТИ) розм., РОЗКРА́ШУВАТИ розм., ОКРАША́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- позолочувати — Позоло́чувати, -чую, -чуєш; позолоти́ти, -лочу́, -ло́тиш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- позолочувати — Позоло́чувати, -чую, -єш сов. в. позолотити, -лочу, -тиш, гл. Золотить, позолотить. Що в голуба та сизая голова, а в голубки позолочувана. Мет. 26. Голубонько мій, коли б же ти жив, я б твої крила позолотила. Чуб. V. 246. Словник української мови Грінченка