позриватися

ПОЗРИВА́ТИСЯ, а́ється, а́ємося, а́єтеся, док.

1. Перестати триматися на чомусь (про все або багато чого-небудь); зірватися.

2. Упасти, скотитися, зсунутися, втративши опору, рівновагу (про все або багато чого-небудь, усіх або багатьох).

Потяг Матте пролетів тим часом пару верст і став, як закопаний, від дзвінка з кабіни командира. Можна було дивуватись тільки, як не позривались з місць гармати! (Ю. Янов., І, 1958, 114).

3. Рвучко встати, піднятися або дуже швидко залишити якесь місце (про всіх або багатьох); схопитися.

— Хотів побачити, як позриваються [люди] від гуку [шуму пожежі] та почнуть утікати (Фр., VIII, 1952, 407);

Вже засипали [опришки], коли раптом в боці Жаб’я зачервоніло небо. — Глянь, отамане, — стрепенувся Пугач. Довбуш встав, хлопці позривалися з місць (Гжицький, Опришки, 1962, 242);

// перен., розм. Швидко, раптово покинути, залишити що-небудь (місце перебування, роботу і т. ін.) (про всіх або багатьох).

[Дід:] От водило, — так мов усі чорти позривалися з пекла. І знаю ж, що близька й хата, а не піймаю тропи та й годі… (Стар., Вибр., 1959, 656).

Позрива́тися на [рі́вні] но́ги — те саме, що Зірва́тися на [рі́вні] но́ги (про всіх або багатьох) ( див. нога́).

Всі арештанти позривалися на ноги (Фр., І, 1955, 315).