позриватися

ПОЗРИВА́ТИСЯ, а́ється, а́ємося, а́єтеся, док.

1. Перестати триматися на чомусь (про все або багато чого-небудь); зірватися.

2. Упасти, скотитися, зсунутися, втративши опору, рівновагу (про все або багато чого-небудь, усіх або багатьох).

Потяг Матте пролетів тим часом пару верст і став, як закопаний, від дзвінка з кабіни командира. Можна було дивуватись тільки, як не позривались з місць гармати! (Ю. Яновський).

3. Рвучко встати, піднятися або дуже швидко залишити якесь місце (про всіх або багатьох); схопитися.

– Хотів побачити, як позриваються [люди] від гуку [шуму пожежі] та почнуть утікати (І. Франко);

Вже засипали [опришки], коли раптом в боці Жаб'я зачервоніло небо. – Глянь, отамане, – стрепенувся Пугач. Довбуш встав, хлопці позривалися з місць (В. Гжицький);

// перен., розм. Швидко, раптово покинути, залишити що-небудь (місце перебування, роботу і т. ін.) (про всіх або багатьох).

[Дід:] От водило, – так мов усі чорти позривалися з пекла. І знаю ж, що близька й хата, а не піймаю тропи та й годі... (М. Старицький).

◇ (1) Позрива́тися на [рі́вні] но́ги – те саме, що Зрива́тися (схо́плюватися і т. ін.) / зірва́тися (зметну́тися, схопи́тися і т. ін.) на [рі́вні] но́ги (про всіх або багатьох) (див. зрива́тися).

Всі арештанти позривалися на ноги (І. Франко).