позсаджувати
ПОЗСА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, док., перех.
1. з чого і без додатка. Зсадити вниз, зняти з чогось високого всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь.
Поки розпрягли коней, Косач допоміг зійти дружині, позсаджував дітей і повів усіх до квартири (М. Ол., Леся, 1960, 31).
2. на що і без додатка. Піднявши, помістити десь, на чомусь високому всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь; попідсаджувати.
Узяв та й позсаджував дітей на віз (Сл. Гр.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- позсаджувати — позса́джувати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- позсаджувати — -ую, -уєш, док., перех. 1》 з чого і без додатка. Зсадити вниз, зняти з чогось високого всіх чи багатьох, усе чи багато чого-небудь. 2》 на що і без додатка. Піднявши, помістити десь, на чомусь високому всіх чи багатьох, усе чи багато чого-небудь; попідсаджувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- позсаджувати — ПОЗСА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, док., кого. 1. з чого і без дод. Зсадити вниз, зняти з чогось високого всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь. Поки розпрягли коней, Косач допоміг зійти дружині, позсаджував дітей і повів усіх до квартири (М. Олійник). Словник української мови у 20 томах
- позсаджувати — Позсаджувати, -джую, -єш гл. То-же, что и зсадити, но во множествѣ. Узяв та й позсаджував дітей на віз. О. 1861. V. 71. Словник української мови Грінченка