1. Словник української мови в 11 томах

позубцьований

ПОЗУБЦЬО́ВАНИЙ, а, е, розм. Дієпр пас. мин. ч. до позубцюва́ти;

// У знач. прикм.

Оглядають [хлопці] позубцьований засув, пробують замикати і одмикати (Вас., II, 1959. 165).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позубцьований — позубцьо́ваний дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. позубцьований — -а, -е, розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до позубцювати. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. позубцьований — ПОЗУБЦЬО́ВАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. до позубцюва́ти; // у знач. прикм. Оглядають [хлопці] позубцьований засув, пробують замикати і одмикати (С. Васильченко). Словник української мови у 20 томах