1. Словник української мови в 11 томах

позшиваний

ПОЗШИ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позшива́ти.

Нитки, котрими вони [аркуші] були позшивані, вже пообривались і теліпались (Н.-Лев., І, 1956, 375);

По боках була ця бунда позшивана білим шпагатом (Март., Тв., 1954, 260);

Зовсім безбороде обличчя було обпечене, посічене і також позшиване нашвидку, з слідами пересадженої шкіри (Перв., Дикий мед, 1963, 435);

// У знач. прикм.

Їх лиця пожовкли з нужди, їх руки немов обросли глиною і земним воском, їх одіж — то позшиване лахмання, що ледве-ледве держиться на тілі. (Фр., І, 1955, 79).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позшиваний — позши́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. позшиваний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до позшивати. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. позшиваний — ПОЗШИ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до позшива́ти. Нитки, котрими вони [аркуші] були позшивані, вже пообривались і теліпались (І. Нечуй-Левицький); По боках була ця бунда позшивана білим шпагатом (Л. Словник української мови у 20 томах
  4. позшиваний — Позши́ваний, -на, -не; звич. мн. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)