1. Словник української мови в 11 томах

позіхання

ПОЗІХА́ННЯ, я, с. Дія за знач. позіха́ти 1, 2, 4 і звуки, утворювані цією дією.

Розмова її часто переривалась позіханням (Л. Укр., III, 1952, 618);

Від позіхання аж роти людей боліли (Март., Тв., 1954, 424);

*Образно. Чахкаючі удари мінометів.. губилися в важкому позіханні фортечних гармат-велетнів (Гончар, III, 1959, 415).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позіхання — позіха́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. позіхання — див. лінощі Словник синонімів Вусика
  3. позіхання — -я, с. Дія за знач. позіхати 1), 2), 4) і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. позіхання — ПОЗІХА́ННЯ, я, с. Дія за знач. позіха́ти 1, 2, 4 і звуки, утворювані цією дією. Розмова її часто переривалась позіханням (Леся Українка); Від позіхання аж роти людей боліли (Л. Мартович); * Образно. Чахкаючі удари мінометів .. губилися в важкому позіханні фортечних гармат-велетнів (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
  5. позіхання — ПОЗІХА́ННЯ, ПО́ЗІХ, ЗІВО́К розм., ПОЗІХО́ТА розм. — Добрий ранок, — захрипло, після сну, вітається господар і випещеною рукою прикриває позіхання (М. Стельмах); (Шевчик:) У вас усі позіхають, і мене позіхи беруть, коли дивлюсь на вас. Чи не на дощ? (В. Словник синонімів української мови