1. Словник української мови в 11 томах

покаляний

ПОКА́ЛЯНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до покаля́ти.

Порох одчинив дверці [груби], вийняв звідти чарку і краєць черствого хліба, покаляного в попіл (Мирний, II, 1954, 144).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покаляний — пока́ляний дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. покаляний — див. брудний Словник синонімів Вусика
  3. покаляний — -а, -е, розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до покаляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. покаляний — ПОКА́ЛЯНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. до покаля́ти. Порох одчинив дверці [груби], вийняв звідти чарку і краєць черствого хліба, покаляного в попіл (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах