покаляний
пока́ляний
-а, -е, розм.
Дієприкм. пас. мин. ч. до покаляти.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- покаляний — пока́ляний дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
- покаляний — див. брудний Словник синонімів Вусика
- покаляний — ПОКА́ЛЯНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. до покаля́ти. Порох одчинив дверці [груби], вийняв звідти чарку і краєць черствого хліба, покаляного в попіл (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
- покаляний — ПОКА́ЛЯНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до покаля́ти. Порох одчинив дверці [груби], вийняв звідти чарку і краєць черствого хліба, покаляного в попіл (Мирний, II, 1954, 144). Словник української мови в 11 томах