1. Словник української мови в 11 томах

покарлючений

ПОКАРЛЮ́ЧЕНИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до покарлю́чити.

Чого се старий, покарлючений старістю дід цілісінький день під тополями мовчки сидить або іноді щось там белькоче та тихо кива головою? (Дн. Чайка, Тв., 1960, 147).

2. у знач. прикм. Який має звивини, закрути, вигини і т. ін.; нерівний.

Росли там покарлючені дубки (Загреб., Шепіт, 1966, 17);

Вулиця наша, насправді, вузенька ще й покарлючена (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 22).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покарлючений — покарлю́чений дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. покарлючений — див. кривий Словник синонімів Вусика
  3. покарлючений — -а, -е, розм. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до покарлючити. 2》 у знач. прикм. Який має звивини, закрути, вигини і т. ін.; нерівний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. покарлючений — ПОКАРЛЮ́ЧЕНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. до покарлю́чити. Чого се старий, покарлючений старістю дід цілісінький день під тополями мовчки сидить або іноді щось там белькоче та тихо кива головою? (Дніпрова Чайка). 2. у знач. прикм. Словник української мови у 20 томах
  5. покарлючений — КРИВИ́Й прикм. (розміщений, спрямований не по прямій лінії), НЕРІ́ВНИЙ, КО́СИЙ, ВИ́КРИВЛЕНИЙ (який став нерівним); ПЕРЕКО́ШЕНИЙ (асиметричний); ПОКРУ́ЧЕНИЙ, ПОКАРЛЮ́ЧЕНИЙ розм. (скривлений у багатьох місцях). У чорній було вогко і темно. Словник синонімів української мови