поквапний
ПОКВА́ПНИЙ, а, е.
1. Схильний квапитися; який поспішає зробити щось; якому властива квапливість, поспішність; поквапливий.
— Угри не поквапні помагати нам, хоч і їм самим грозить та сама навала (Фр., VI, 1951, 51);
Підлетів на змиленім коні поквапний джура (Кач., II, 1958, 463).
2. Сповнений квапливості; в якому виявляється квапливість; який відбувається, виконується, робиться квапливо, з поспіхом; поквапливий.
Потім своїм звичайним поквапним способом обзивається [батько] до слуги (Фр., IV, 1950, 187);
Пам’ятайте тільки, що ви теж будете такими, як ми, — стережіться вимовити поквапне слово (Ю. Янов., II, 1958, 22);
Спереду в молочному світанку побачив [Захар] уже безкраї лани рудого сухого кукурудзиння. Безмежне, мовчазне і якесь недбало кинуте в поквапнім збиранні врожаю качанів (Ле, Право.., 1957, 18).
Значення в інших словниках
- поквапний — поква́пний прикметник Орфографічний словник української мови
- поквапний — див. КВАПЛИВИЙ. Словник синонімів Караванського
- поквапний — -а, -е. 1》 Схильний квапитися; який поспішає зробити щось; якому властива квапливість, поспішність; поквапливий. 2》 Сповнений квапливості; в якому виявляється квапливість; який відбувається, виконується, робиться квапливо, з поспіхом; поквапливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поквапний — ПОКВА́ПНИЙ, а, е. 1. Схильний квапитися; який поспішає зробити щось; якому властива квапливість, поспішність; поквапливий. – Угри не поквапні помагати нам, хоч і їм самим грозить та сама навала (І. Франко); Підлетів на змиленім коні поквапний джура (Я. Словник української мови у 20 томах
- поквапний — КВАПЛИ́ВИЙ (про людину — схильний поспішати, який надто поспішає, хапається), ПОСПІ́ШЛИВИЙ, ПОКВА́ПЛИВИЙ, ПОКВА́ПНИЙ, СКВАПЛИ́ВИЙ, СКВА́ПНИЙ, ХАПЛИ́ВИЙ, ПОХА́ПЛИВИЙ, СПІ́ШНИЙ розм. Словник синонімів української мови
- поквапний — Поква́пний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- поквапний — Поквапний, -а, -е Поспѣшный. Словник української мови Грінченка