1. Словник української мови в 11 томах

поклацування

ПОКЛА́ЦУВАННЯ, я, с. Дія за знач. покла́цувати і звуки, утворювані цією дією.

З характерним поклацуванням б’ють ворожі самоходи, замаскувавшись десь по вибалках за дамбою (Гончар, III, 1959, 359).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поклацування — покла́цування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. поклацування — -я, с. Дія за знач. поклацувати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поклацування — ПОКЛА́ЦУВАННЯ, я, с. Дія за знач. покла́цувати і звуки, утворювані цією дією. З характерним поклацуванням б'ють ворожі самоходи, замаскувавшись десь по вибалках за дамбою (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах