1. Словник української мови в 11 томах

покликнути

ПОКЛИ́КНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех. Однокр. до поклика́ти.

— Я чула, як ти про мене розпитував, от я й прийшла до тебе. Ти радий? — Радий, дуже радий! — покликнув Павлусь і простяг до неї обидві руки (Л. Укр., III, 1952, 488);

— Марусю! — покликну. — Се ти? Тая покірлива?.. (Вовчок, І, 1955, 210).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покликнути — покли́кнути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. покликнути — -ну, -неш, док., перех. і неперех. Однокр. до покликати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. покликнути — ПОКЛИ́КНУТИ, ну, неш, док., кого і без прям. дод. Однокр. до поклика́ти. – Я чула, як ти про мене розпитував, от я й прийшла до тебе. Ти радий? – Радий, дуже радий! – покликнув Павлусь і простяг до неї обидві руки (Леся Українка); – Марусю! – покликну. – Се ти? Тая покірлива?.. (Марко Вовчок). Словник української мови у 20 томах
  4. покликнути — ВИГУ́КУВАТИ (дуже голосно раз у раз, час від часу вимовляти слово, фразу, видавати звук, що передає певне почуття), ГУКА́ТИ, ВИКРИ́КУВАТИ, ПОКРИ́КУВАТИ, ПОКЛИКА́ТИ, ПОКЛИ́КУВАТИ, ПОГУ́КУВАТИ, НАГУ́КУВАТИ, ВИКЛИКА́ТИ, ОКРИ́КУВАТИ рідше, ОКРИКА́ТИ рідше... Словник синонімів української мови
  5. покликнути — Покликнути, -ну, -неш гл. 1) Крикнуть. Покликне він на Івана Луговського, писаря військового. Дума. 2) Воззвать, вдвинуть кличъ. Ой на славній Україні кляне, покликне Филоненко, корсунський полковник, на долину Черкень гуляти. Лукаш. 36. Словник української мови Грінченка