поклонниця
ПОКЛО́ННИЦЯ, і, ж. Жін. до покло́нник.
Я не абсолютна (далеко ні!) поклонниця Метерлінка і взагалі «модерни», але в трьох драмах сього автора я справді бачу нові елементи штуки, скомбіновані з великим таланом (Л. Укр., V, 1956, 308);
В коридорах, після уроків, Старова завжди дожидалась юрба поклонниць (Ільч., Серце жде, 1939, 119).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поклонниця — покло́нниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- поклонниця — -і. Жін. до поклонник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поклонниця — ПОКЛО́ННИЦЯ, і, ж. Жін. до покло́нник. Я не абсолютна (далеко ні!) поклонниця Метерлінка і взагалі “модерни”, але в трьох драмах сього автора я справді бачу нові елементи штуки, скомбіновані з великим таланом (Леся Українка); В коридорах, після уроків... Словник української мови у 20 томах