1. Словник української мови в 11 томах

поклонник

ПОКЛО́ННИК, а, ч.

1. Той, хто поклоняється кому-, чому-небудь як божеству, вищій силі, святині.

Для того вони взялися з таким завзятком [завзяттям] до будови читальні, бо їм здається, що вони тепер поклонники якоїсь нової віри (Март., Тв., 1954, 289);

Йому ще не вірилось, що так безслідно загинуло чудо, і от щось навіть вночі жене його в оці місця, все надіється: а може, знову потягнуться поклонники до скитка (Стельмах, II, 1962, 341).

2. Прихильник кого-, чого-небудь; пристрасний любитель чого-небудь; шанувальник.

Серед великих поклонників таланту Марії Костянтинівни [Заньковецької] знайшовся ентузіаст меценат Ф. П. Волик, який взяв на утримання цілий колектив театру Суслова (Минуле укр. театру, 1953, 118);

Палкий поклонник Мусоргського, він [М. Донець] створив блискучі образи Досифея в «Хованщині» і царя Бориса в «Борисі Годунові» (Рильський, Веч. розмови, 1962, 62);

Підполковник Зорін був палким поклонником мистецтва (Грим., Подробиці.., 1956, 91).

3. розм. Той, хто залицяється до дівчини, жінки.

За оцим ось рогом підстеріг її знехтуваний поклонник і сказав, що вона розбила його серце (Ю. Янов., II, 1954, 65);

Вона перша з сестер, хоч четверта з черги, почала одержувати любовні листи від поклонників, анонімні й за підписами (Вільде, Сестри.., 1958, 349);

// Той, хто любить упадати за жінками.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поклонник — покло́нник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. поклонник — -а, ч. 1》 Той, хто поклоняється кому-, чому-небудь як божеству, вищій силі, святині. 2》 Прихильник кого-, чого-небудь; пристрасний любитель чого-небудь; шанувальник. 3》 розм. Той, хто залицяється до дівчини, жінки. || Той, хто любить упадати коло жінок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поклонник — Залюбленик, залицяльник Словник чужослів Павло Штепа
  4. поклонник — ПОКЛО́ННИК, а, ч. 1. Той, хто поклоняється кому-, чому-небудь як божеству, вищій силі, святині. Для того вони взялися з таким завзятком [завзяттям] до будови читальні, бо їм здається, що вони тепер поклонники якоїсь нової віри (Л. Словник української мови у 20 томах
  5. поклонник — ЗАЛИЦЯ́ЛЬНИК (чоловік, що залицяється до жінки, дівчини), КАВАЛЕ́Р, ПОКЛО́ННИК розм.; ЛОВЕЛА́С, ЗАЛЬО́ТНИК розм., ДЖИГУ́Н розм., ЗАКОХА́НЕЦЬ ірон., БАБІ́Й зневажл., БАБОЛЮ́Б зневажл., БА́БИЧ зневажл. рідше, СПІДНИ́ЧНИК зневажл., ВОЛОЦЮ́ГА зневажл. Словник синонімів української мови