1. Словник української мови в 11 томах

поклопотати

ПОКЛОПОТА́ТИ, очу́, о́чеш, док., рідко. Те саме, що поклопота́тися.

— Поки ти живий та здоровий, роби та й живи на своє зароблене. А як зробився старий та нікчемний, про тебе громада поклопоче (Мирний, IV, 1955, 328);

[Грицько:] Вони ще як учора до мене приїхали, то прохали поклопотати за їх перед тобою (Мирний, V, 1955, 238).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поклопотати — поклопота́ти дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. поклопотати — -очу, -очеш, док., рідко. Те саме, що поклопотатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поклопотати — ПОКЛОПОТА́ТИ, очу́, о́чеш, док., рідко. Те саме, що поклопота́тися. – Поки ти живий та здоровий, роби та й живи на своє зароблене. Словник української мови у 20 томах
  4. поклопотати — ПРОСИ́ТИ що, чого, про що, з інфін., із спол. щоб, заст. о(об) чім, діал. о що (звертатися з проханням до когось; спонукати кого-небудь щось зробити), ПРОХА́ТИ, ПРОСИ́ТИСЯ з інфін. Словник синонімів української мови