1. Словник української мови в 11 томах

покльовувати

ПОКЛЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і неперех. Клювати (у 1, 2, 4 знач.) потроху або час від часу.

Біля колодязя стрибали лиш горобці, покльовуючи щось під цямриною (Коцюб., І, 1955, 272).

◊ Покльо́вувати но́сом — сидячи і дрімаючи, час від часу опускати голову.

Микола підпер важку голову руками, покльовує носом, — спати хоче… (Кучер, Трудна любов, 1960, 45).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покльовувати — покльо́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. покльовувати — -ую, -уєш, недок., перех. і неперех. Клювати (у 1, 2, 4 знач.) потроху або час від часу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. покльовувати — ПОКЛЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., що і без прям. дод. Клювати (у 1, 2, 4 знач.) потроху або час від часу. Біля колодязя стрибали лиш горобці, покльовуючи щось під цямриною (М. Коцюбинський). Словник української мови у 20 томах
  4. покльовувати — клюва́ти но́сом. Дрімати, засинати сидячи, час від часу опускаючи на мить голову. В кабіні біля шофера сидів якийсь неголений, худий інтендант і клював носом від довгого недосипання (В. Кучер); Відбило північ. Треба подивитися, що робиться в коридорі. Фразеологічний словник української мови