1. Словник української мови в 11 томах

покляклий

ПОКЛЯ́КЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до покля́кнути¹.

На просланім чапані, звівши покляклі руки до сходу сонця, молився Ісен-Джан (Ле, Міжгір’я, 1953, 253).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покляклий — покля́клий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. покляклий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до поклякнути I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. покляклий — ПОКЛЯ́КЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до покля́кнути¹. На просланім чапані, звівши покляклі руки до сходу сонця, молився Ісен-Джан (Іван Ле). Словник української мови у 20 томах