поклястися
ПОКЛЯ́СТИ́СЯ, яну́ся, яне́шся, док., без додатка, ким-чим і діал. на кого, а також з інфін. Дати клятву; урочисто пообіцяти що-небудь, завірити в чомусь; присягнутися.
Матроси схилялись на одно коліно перед клятвою і розписувалися. Всі розписалися, всі поклялися (Кучер, Чорноморці, 1956, 354);
— Клянусь своєю честю! — задзвенів голос Щорса у високому незабутньому хвилюванні. І полк поклявся честю (Довж., І, 1958, 147);
Коли б Василькові хто загадав поклястися, то для нього була б найбільша клятва поклястися на батька (Турч., Зорі.., 1950, 19);
Поклявся мені віддячити се [врятування від смерті] і додержав слова (Фр., IV, 1950, 112);
Поклялися вони іти все життя поруч, що б там з ними не сталося (Цюпа, Три явори, 1958, 13).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поклястися — покля́сти́ся дієслово доконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
- поклястися — [покл’астиес'а і покл'астис'а] -л'анус'а, -л'анес':а, -л'анец':а, -л'анеимос'а, -л'анеитес'а, -л'ануц':а; мин. -л'аўс'а, -л'алас'а; нак. -л'анис'а, -л'ан'іц':а Орфоепічний словник української мови
- поклястися — -януся, -янешся, док., без додатка, ким – чим і діал. на кого, а також з інфін. Дати клятву; урочисто пообіцяти що-небудь, завірити в чомусь; присягнутися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поклястися — ПОКЛЯ́СТИ́СЯ, яну́ся, яне́шся, док., ким – чим і без дод., діал. на кого, також з інфін. Дати клятву; урочисто пообіцяти що-небудь, завірити в чомусь; присягнутися. Матроси схилялись на одно коліно перед клятвою і розписувалися. Словник української мови у 20 томах
- поклястися — ПРИСЯГА́ТИСЯ (твердо обіцяти здійснити щось, підкріплюючи обіцянку якоюсь клятвою), ПРИСЯГА́ТИ, КЛЯ́СТИ́СЯ, ЗАПРИСЯГА́ТИСЯ, ЗАПРИСЯГА́ТИ рідше, ЗАКЛИНА́ТИСЯ розм., ШЛЮБУВА́ТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови