покоситися
ПОКОСИ́ТИСЯ¹, ошу́ся, о́сишся, док., розм. Те саме, що покоси́ти¹ 1, 2.
ПОКОСИ́ТИСЯ², ошу́ся, о́сишся, док.
1. Ставати косим (у 2, 3 знач.).
Вікна покосились, двері понижчали й трохи ввійшли в землю (Н.-Лев., II, 1956, 256);
*У порівн. Після другої [чарки] лице Василеве помуріло [побуріло], очі наче покосилися (Мирний, IV, 1955, 131).
2. на кого-що. Подивитися збоку, скоса.
Підпарубок спаленів і мовчки покосився на Докію (Стельмах, II, 1962, 392);
Проковтне [Данько] хліб і знову відкусить, і знову покоситься на шматок, чи багато зосталось (Гончар, Таврія, 1952, 74);
// чим. Подивитися неприязно, вороже.
Он скільки списав [Ордін-Нащокін] паперу. Недобре покосився боярин оком на стіл, завалений сувоями пергаментних списків (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 261).
Значення в інших словниках
- покоситися — покоси́тися 1 дієслово доконаного виду скосити все розм. покоси́тися 2 дієслово доконаного виду зробитися косим; подивитися збоку Орфографічний словник української мови
- покоситися — I -ошуся, -осишся, док., розм. Те саме, що покосити I 1), 2). II -ошуся, -осишся, док. 1》 Ставати косим (у 2, 3 знач.). 2》 на кого – що. Подивитися збоку, скоса. || чим. Подивитися неприязно, вороже. Великий тлумачний словник сучасної мови
- покоситися — ПОКОСИ́ТИСЯ¹, ошу́ся, о́сишся, док., розм. Те саме, що покоси́ти¹ 1, 2. ПОКОСИ́ТИСЯ², ошу́ся, о́сишся, док. 1. Ставати косим (у 2, 3 знач.). Вікна покосились, двері понижчали й трохи ввійшли в землю (І. Нечуй-Левицький); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
- покоситися — ПОКОСИ́ТИСЯ (перев. про будівлю, її частини), ПЕРЕКОСИ́ТИСЯ, ПОКРИВИ́ТИСЯ, СКРИВИ́ТИСЯ рідше, СКОСОБО́ЧИТИСЯ розм., ПЕРЕХНЯ́БИТИСЯ розм. — Недок.: переко́шуватися, скри́влюватися, перехня́блюватися. Словник синонімів української мови
- покоситися — Покоситися, -шуся, -сишся гл. Покосить нѣсколько. Одужаю, — прийду покоситись. Мнж. 147. Словник української мови Грінченка