1. Словник української мови в 11 томах

покректувати

ПОКРЕ́КТУВАТИ, ую, уєш. недок. Кректати злегка або час від часу.

Похитуючи сивою головою та покректуючи, чвалає старий далі, шукаючи, де б спочити (Коцюб., І, 1955, 161);

Вони, покректуючи від натуги, підважили її [рибу], підняли над содою і вкинули в човен (Стельмах, І, 1962, 435);

Федот сидів у холодку, знявши сорочку, просихав тілом на легенькому вітерці, блаженно покректував (Тют., Вир, 1964, 232);

Кілька свійських білих качок вишикувались перед дверима хати і, лагідно покректуючи, чекали на господиню, що винесе їм їсти (Досв., Вибр., 1959, 438).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покректувати — покре́ктувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. покректувати — -ую, -уєш, недок. Кректати злегка або час від часу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. покректувати — ПОКРЕ́КТУВАТИ, ую, уєш, недок. Кректати злегка або час від часу. Похитуючи сивою головою та покректуючи, чвалає старий далі, шукаючи, де б спочити (М. Словник української мови у 20 томах